ХИТРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хитрува́ти. Стоїть Васюта біля стінгазети.. тяжко замислений і аж ніби ображений. Де ж пак, отакий «наклеп» на чоловіка!.. Тригубенка це хитрування Васютине роздратувало, і, замість пораду дати чоловікові, усміхнувся насмішкувато і сказав: — Ну, раз ти не крав, то чого ж ти й боїшся? (Головко, І, 1957, 323); Він надіявся, що люди не знають його хитрувань біля машини, тим паче, що крав він по-божому, якийсь фунт-два на пудові, не більше (Стельмах, І, 1962, 122).
&́9671; Удава́тися (уда́тися) до хитрува́ння — те саме, що Удава́тися (уда́тися) до хи́трощів (див. хи́трощі). — Чому солдата однаково зображаємо хитрим і здатним на тисячі витівок? Бо постійний голод наштовхує його на те, голод і знущання начальства. Це штовхає його вдаватися до хитрування, розвиває в ньому кмітливість (Політ., Дит. Гоголя, 1954, 264); Щодня монополії Заходу вдаються до все нових і нових хитрувань, щоб зберегти свої величезні приватні капіталовкладення (Веч. Київ, 19. VIIІ 1974, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 67.