ХЛАНЬ, і, ж., діал. Безодня. Щоб мене сира земелька в чорну хлань сховала, коли я з своєї вини лану не дожала (У. Кравч., Вибр., 1958, 128); До кінця тепер мене послухай, А потім упади у темну хлань (Павл., Пальм. віть, 1962, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 76.