ХЛЕПТА́ТИ, пчу́, пче́ш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що хлебта́ти. Він [вуж] приповз і став хлептати молоко (Фр., XI, 1952, 223); Він з великим апетитом хлептав чай і запихав рот кренделями (Н.-Лев., VI, 1966, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 76.