ХЛОРПІКРИ́Н, у, ч. Безбарвна важка рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина; застосовують у сільському господарстві як інсектицид. Хлорпікрин..— оліїста жовтувата рідина, яка випаровує на повітрі, з різким запахом, викликає сльозотечу. Використовується в боротьбі з комірними шкідниками в зерносховищах (Захист рослин.., 1952, 179); Хлорпікрин добре відомий як речовина з дуже сильними дезинфікуючими властивостями (Хвор. с.-г. рослин, 1953, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 88.