ХЛЬО́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. хльо́скати і звуки, утворювані цією дією. Зрідка на правому березі спалахував поодинокий постріл, і звук його, пролітаючи над рікою, здавався коротким і різким, мов хльоскання бича (Перв., Атака.., 1946, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 92.