ХЛЬО́СТА, и, ж., розм. Те саме, що хльост. — Там [у Войцехової] не було вибору: або хльоста, або бреши, що влізеться (Фр., VI, 1951, 194).
◊ Да́ти (зада́ти) хльо́сту кому — відшмагати, побити кого-небудь. І просився, і молився, а ще більш ..злякався, Бо таку задали хльосту, що й світа цурався (Пісні та романси.., І, 1956, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 92.