ХЛЯ́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до хля́пати 1, 2. Жінка.. хляпнула по бланкові печаткою і простягла Тамарі книжку (Хижняк, Тамара, 1959, 65); Ще мить — і він [шуліка] ухопить її.. Жахом пойняте створіння, качка, не тямлячи навкруги нічого і згубивши надію на людей, що могли б її врятувати, щосили хляпнула у вибій скелі (Досв., Гюлле, 1961, 61); Хляпнувши дверцятами, Федорчук вискочив з машини (Коз., Нові Потоки, 1948, 9); Коли сенатор наблизився до столу, ..хляпнув [чоловік] перед ним оксамитовою папкою (Гончар, II, 1959, 210); Руками хляпнуть (Сл. Гр.); Хляпнула [Фрося] свого шевця халявою по пиці (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 91.