ХЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Зменш. до хлів. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки (Мирний, І, 1949, 129); Христя сама хлівець полагодила, обложила очеретом, вкрила (Горд., II, 1959, 21); В хлівці тихо шавкотіли качки… (Вирган, В розп. літа, 1959, 279); — Отам у тому хлівці дрова,— у хату наносиш (Мирний, І, 1954, 65); Світає. Лежу дома в хлівці, слухаю лемент у городі (Тесл., Вибр., 1950, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 83.