ХМА́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до хма́ра 1. Поволі сонце запливло у хмарну каламуть (Гонч., Вибр., 1959, 343); Літак ішов високо, над хмарним покровом, який ще з самого ранку обгорнув землю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 116); Спостереження за рухом окремих хмарних утворень на Марсі вказують на те, що швидкість вітру на планеті в період рядових протистоянь не перевищує 20 м/сек (Вісник АН, 2, 1973, 24).
2. З хмарами (перев. про погоду); похмурий. Дув попутний вітер, але погода весь час стояла хмарна і йшов сніг (Видатні вітч. географи.., 1954, 35); // Укритий хмарами. Коли вона прокинулась, сіре світло падало з хмарного неба (Коцюб., І, 1955, 358); Неба сині люки вітер пробиває в хмарній вишині (Сос., Зел. світ, 1949, 57); // Непогожий (про частину доби, пору року). Хмарний зимовий день здавався сутінками після ясного світла електричних ламп (Собко, Зор. крила, 1950, 205); Ранок був хмарний і туманний — звичайний для Одеси в другій половині листопада (Смолич, Світанок.., 1953, 40).
3. перен. Те саме, що похму́рий 2. Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (Горд., II, 1959, 21); Він хмарний сидів кінець столу,— все настільника рукою розгладжував. На Мелашку не зводив очей… (Кос., Новели, 1962, 147); Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (Сос., І, 1957, 409); Погляд його упав на чоловіка, що сидів у кутку; його хмарне лице не сходилося з ясним поглядом присутніх (Кобр., Вибр., 1954, 49); Замість відповіді вказала вона хмарним поглядом на Василя (Коб., II, 1956, 21); Пан Пшестшельський був у хмарнім настрою (Фр., III, 1950, 263); За підводою в хмарних роздумах їде увесь в ремінному одязі чорнявий.. вершник (Стельмах, II, 1962, 248).
4. перен. Те саме, що похму́рий 3. Помовчав [дід]. А тоді розгорнув життя своє минуле хмарне (Головко, І, 1957, 204); Мене тривожить жаль гіркий, Весь час з’являються загиблі роки хмарні (Лерм., Вибр., перекл. за ред. Рильського, 1951, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 95.