ХМЕ́ЛЕВИЙ, а, е, ХМЕЛЬОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до хміль 1. Вже із хмелевих віт Прудкого Возного почулось: «Протестую!» (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 256); Вони [шишки хмелю] золотисто-зеленого кольору з характерним хмельовим запахом (Лікар. рослини.., 1958, 166); Основною базою хмелярства республіки по праву вважається Житомирщина. З її хмельових плантацій Україна одержує 65 процентів продукції (Рад. Укр., 23.VІІ 1967, 2); // Приготовлений з хмелю, з хмелем. Хмелеві дріжджі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 95.