ХОВА́ННЯ1, я, с. Дія за знач. хова́ти1 і хова́тися1. Практика, ховання скарбів у землю дуже поширена в Древній Русі. Адже за тих часів це був найнадійніший спосіб зберігання сімейних цінностей (Літ. Укр., 27.IV 1965, 4).
ХОВА́ННЯ2, я, с., діал. Дія за знач. хова́ти2. А наша мамуся Добра до ховання: Виховала дівку, Яко малювання (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 465); Це лошиця свого ховання (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 100.