ХОДНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що ході́ння. Біда вбогому чоловікові паруватись. За думками і ніч мала, а за ходнею — день (Барв., Опов.., 1902, 313); Яким зараз пристав до Зосі, взявши на руки хлопчика, в котрого боліли од ходні ноженята (Н.-Лев., І, 1956, 199); Ноги в неї тремтіли од трудної ходні, в голові бродили безладні думки й міркування (Коцюб., І, 1955, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 110.