ХОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ходи́ти 1-13. Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Янов., II, 1954, 156); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (Наука.., 8, 1963, 33); Йому теж не до вподоби було це ходіння. Боявся, щоб Сергій її з пантелику не збив (Тесл., З книги життя, 1949, 111); Ну, скоро-скоро ось моє ходіння в підпасичах закінчиться (Гончар, Тронка, 1963, 189).
Ході́ння в наро́д — один з найпоширеніших методів роботи революційних народників 60-70-х років XIX ст. серед селянства, коли вони вирушали в село з метою революційної пропаганди. Йому довелося ввійти в тісне зіткнення з простолюдином, відбути, так би мовити, місію ходіння в народ (Смолич, Мир.., 1958, 59); Середина 70-х років XIX ст. — період розгорнутого руху революційних народників, масового «ходіння в народ». Помилково вважаючи, що настав час для селянської революції, народницька молодь хотіла підняти на боротьбу широкі селянські маси (Рад. літ-во, 4, 1963, 101).
◊ Ході́ння по му́ках див. му́ка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 110.