ХОЛОДНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи холодний (у 1-5, 9, 10 знач.). Свіжий холоднуватий ранок обвіяв Олесине гаряче лице (Н.-Лев., III, 1956, 159); Оксана стиснула його руку. Пальці її дрижать. Вони холоднуваті й тверді, як камінці на березі моря (Ткач, Крута хвиля, 1956, 86); Все більше світало.. Холоднувата далечінь ще синьо імлилася, але все навколо вже прозорішало, окреслювалось, набирало природних довершених форм (Гончар, III, 1959, 434); З сірого неба світило холоднувате сонце (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 577); Перехилив [Кандиба] налиту чарку, розливаючи по підборіддю пахучий холоднуватий напій (Дмит., Розлука, 1957, 212); Стала вона якась холоднувата, спокійна, хоч і сумна, і смутная (Вовчок, І, 1955, 225); Вище здіймається [місяць] по небосхилу, блідне на лиці. Наче образ світлої дівоньки з пісні.. Вона дивиться в степ, білолиця, холоднувата й зажурена (Мас., Роман.., 1970, 57); Коропов належав до тих холоднуватих людей, які ніколи не втрачають здорового глузду і вміють самозвітувати за кожен свій крок (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 172); Станьчик сухо посміхнувся, холоднуватий блиск промайнув у його очах (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 120.