ХОРА́Л, у, ч. Церковний багатоголосий хоровий спів; хвалебна духовна пісня (перев. у католиків і протестантів). [Ярошенко:] Я люблю життя таким, як воно є. Якби я думав, що нашу землю населяють не люди, а янголи, мені довелось би друкувати в своїй газеті лише псалми і хорали (Лев., Драми.., 1967, 370); *Образно. Стріпоче птиця крильми, хрусне гілка, а потім потоне все в могутнім хоралі, в шумі віковічнім (Хотк., II, 1966, 304); Ми просиджували.. під квітучими черешнями аж до синіх світанків і слухали, слухали гучні хорали тих сіреньких лісових пташок (Мас., Роман.., 1970, 10); *У порівн.— Італія — це країна співу,— говорив задумливо Франтішек Сливка.— Я ніколи не був у Італії, але вона уявляється мені прекрасною, як хорал (Загреб., Європа 45, 1959, 287); // Музичний твір у такій формі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 125.