ХОРЕОГРА́ФІЯ, ї, ж. Мистецтво створення танцю й танцювальних вистав. В хореографії немає такого живого дійового виражального засобу, як слово. Зате в танці є своя сила: виразними рухами тіла, рук, ніг, голови можна теж сказати чимало (Мист., 5, 1961, 7); Справжній розвиток національної класичної хореографії почався з 1925 року, коли були створені українські оперно-балетні театри (Вітч., 8, 1965, 175); Оперному диригентові треба бути ще добре обізнаному з вокалом, хореографією, основами режисури (Мист., 2, 1966, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.