ХОРИ́СТ, а, ч. Співак, артист хору (у 1 знач.). Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Л. Укр., III, 1952, 447); Перед початком сезону була розклеєна об’ява про те, що в театр Садовського приймають акторів і хористів (Бурл., Напередодні, 1956, 16); Хористи не зводили очей з диригента. Зблиснула над головою диригента паличка. Зірвалася в залі злагоджено пісня (Збан., Курил. о-ви, 1963, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.