ХОРМЕ́ЙСТЕР, а, ч. Керівник хору (у 1 знач.), хоровий диригент. Театр мав свій постійний, невеликий, проте з хорошими голосами хор, диригента і хормейстера (Минуле укр. театру, 1953, 165); У 1916-1917 роках Павло Тичина працює помічником хормейстера в театрі Миколи Садовського в Києві (Нар. тв. та етн., 1, 1973, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 126.