ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись! (Вовчок, І, 1955, 359); Надвечір бомбардування припинилося, з плавнів повернулися пароплавчики крейсерської служби.. На них уздовж бортів мішки з піском, кулемети й хоробра команда, а капітани — справжні морські вовки (Ю. Янов., II, 1958, 196); Безмірне щастя — у поході буть В когорті непохитній і хоробрій! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 11); // Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий. — Будуть і помічники. Все буде. Ось Рябов піде в помічники, сам піду, дайте-но тільки налагодити життя,— сказав Синицин.— Ти гляди, який хоробрий, — посміхнувся Мічурін (Довж., І, 1958, 455); // Здійснюваний відважними, безстрашними людьми. Хто не хилиться в битві хоробрій, той довічно для бою живе! (Голов., Близьке.., 1948, 42); // Сповнений дерзань, поривань. Ой чи не краще почати нам, милеє браття, Співати за Ігоря хоробре завзяття? (Мирний, V, 1955, 261); Дай йому, доле, Навічно Вітри України, Дай, доле, у мандри Дум материних, Звершень хоробрих, Як сонечко, щирих (Нагн., На полі битви, 1974, 179); // Який не боїться нападати, добуваючи їжу або захищаючи життя своє і свого потомства (про тварин). — Хочете орла — самотнього, хороброго, хижого, на недосяжній скелі, з могутніми крилами? (Ю. Янов., II, 1958, 137); // Який виражає відвагу, безстрашність. Хоробрий вигляд; // у знач. ім. хоро́брий, рого, ч. Той, хто но піддається страху. Франко також був одним з перших хоробрих, що безстрашно підняли в Галичині революційний прапор боротьби за визволення гноблених і визискуваних (Козл., Відродження.., 1950, 22); Хоробріші з гомоном посунули до місця тривоги (Гончар, Таврія, 1952, 94).
&́9671; Заги́нути (уме́рти, полягти́ і т. ін.) сме́ртю хоро́брих див. смерть.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 127.