ХОРО́БРІСТЬ, рості, ж. Мужність і рішучість у вчинках, уміння побороти в собі страх; сміливість. Розпочнемо ж, браття, Сю пісню завзяття Від старого Володимира До теперішнього Ігоря, Що розум свій із сили скував, Хоробрістю серце гартував (Мирний, V, 1955, 262); — А на поповнення, Савочко, не надійся.— Боженко.. перейшов на лагідний батьківський тон.— Так що прояви там побільше хоробрості, класової ненависті, чув? Ну от… (Довж., І, 1958, 200).
&́9671;Для хоро́брості — щоб підбадьорити себе, набратися сміливості. В серці, в гуркоті гармат, якась струна бриніла тонко: «Це все нічого. Ми ще їм, що котелками самогонку п’ють для хоробрості, рудим од крові нашої, покажем!» (Сос., II, 1958, 393); Набра́тися хоро́брості — осмілитися діяти певним чином; рішуче взятися за якусь справу. Розенберг тоді набрався хоробрості — запропонував перевести цех на безперервку. І не тільки запропонував: почав наполегливо вимагати цього (Шовк., Інженери, 1956, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 127.