ХОРОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до хор 1, 9. Високого рівня досягла в Радянській Естонії хорова культура (Рад. Укр., 14.XII 1956, 4); Котурни скинувши для дії хорової, Як Артеміда, я на Фрігії горах Водила ігрища (Зеров, Вибр., 1966, 465); Вона з дитинства любила пісню, співала в хорових гуртках і не могла собі уявити життя без музики й співу (Дмит., Наречена, 1959, 145); // Який виконується хором, признач. для виконання хором. Полилися веселі хорові народні пісні (Н.-Лев., III, 1956, 315); *Образно. Біля костьолу баштовий спинити танк звелів. Відкрився люк — і хоровий органа дужий спів танкісти чують (Гонч., Вибр., 1959, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 127.