ХОРОШЕ́НЬ, я, ч., діал. Красень. Убери пень, буде хорошень (Номис, 1864, № 11171); Перед нею ліс і море, І високі хвилі боре Злотокудрий хорошень (Мур., Лірика, 1954, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 129.