ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самиця хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (Стор., І, 1957, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 131.