ХОРУГО́В, гви́, ж., заст. Корогва. Понад тим ланцюгом повівала червона кармазинова, сріблом вишивана хоругов (Фр., VI, 1951, 25); Чорні хмари відбивають В блискавках гарячу кров, З рук у мене одбирають Вірні другі хоругов (Олесь, Вибр., 1958, 258); Блищать ікони й хоругови [хоругви], до барикад ідуть попи… (Сос., І, 1957, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 131.