ХОРУНЖЕ́НКІВ, кова, кове. Прикм. до хорунже́нко; належний хорунженкові. Як добіг [Уласович] до того Безверхого хутора й устав з коня біля хорунженкової хати, так так і хитається, мов п’яний (Кв.-Осн., II, 1956, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 131.