ХОТЯ́, част., заст. Завгодно (у 2 знач.). — Я — мати, вільно мені її за кого хотя віддати (Вовчок, І, 1955, 206).
&́9671; Де хотя́ — те саме, що Де завго́дно (див. завго́дно). Всі троє коней ходять де хотя (Сл. Гр.); Скі́льки хотя́ — те саме, що Скі́льки завго́дно (див. завго́дно); Як хотя́ — те саме, що Як завго́дно (див. завго́дно). — Ну, дармо,— каже запорожець.— Нехай воно буде собі як хотя (П. Куліш, Вибр., 1969, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 133.