ХРЕСТА́ТИЙ, а, е.
1. Який нагадує або має форму хреста, у вигляді хреста. Засвітила [Одарка] каганець і знов прислухалась, глянувши на вікна, що чорними хрестатими плямами дивилися знадвору (Ле, Ю. Кудря, 1956, 158).
2. Який має на собі хрест, хрести. Могутній «КВ» [танк] носився полем бою, мов чорна громовиця, влучно попадаючи у німецькі хрестаті танки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 140.