ХРЕСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., рел. Той, хто здійснює обряд хрещення; перев. вживається як назва християнського святого Іоанна, який, за євангельською легендою, хрестив Ісуса Христа. — Слава тобі, хрестителю! До тебе вернувся язик. Та й норови ж у тебе! — говорила сердито Олеся (Н.-Лев., III, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 140.