ХРИСТИ́ТИСЯ, хрищу́ся, хри́стишся, недок. і док., заст. Хреститися. Вродився не христився і умру не буду (Номис, 1864, № 5497); З того часу ставок чистий Заріс осокою; Не купаються дівчата, Обходять горою; Як угледять, то христяться І зовуть заклятим… (Шевч., І, 1963, 162); Один хлопець, років двадцяти, усе виспівує псальми, тричі плює,— одганяє нечистого,— перед тим як христиться (Л. Укр., V, 1956, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 147.