ХРО, ХРО-ХРО́, виг., рідко. Звуконаслідування, що означає хрюкання свині та деяких інших тварин. Біжить кабан: — Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? (Укр. дит. фолькл., 1962, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 150.