ХРОКА́Ч, а́, ч., діал. Хрокало. Діди йшли з сітками і хрокачами дуже поволі, ніби на звичайну нічну рибну ловлю (Довж., III, 1960, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 151.