ХРО́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хрокати1. [Служебка: ] Лізь туди, в закуту, не ворушся [ворушися], а як часом хто стане приглядатись, то ти хрокни, подумають — безрога (Л. Укр., II, 1951, 199); Шофер хрокнув ріжком, і з дороги шарахнулись убік червоноармійці (Головко, II, 1957, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 151.