ХРОМАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. фіз. Заснований на явищах хроматизму, пов’язаний з хроматизмом (у 1 знач.); // Належний до гами спектра; пов’язаний з інтенсивністю (про колір). Усі кольори можна поділити на дві групи.. Кольори першої групи звуться ахроматичними, безбарвними, кольори другої групи — хроматичними, кольоровими (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 72); // Який базується на застосуванні різних кольорів; кольоровий.
2. муз. Заснований на хроматизмі, пов’язаний з хроматизмом (у 2 знач.). В сповитій млою оркестровій ямі Почувся шелест. Вистрибнувши з мли І збігши ввись по хроматичній гамі, Протріпотів і втих кларнет (Бажан, Роки, 1957, 281); Діапазон сопілки — від до другої октави до ре, мі й навіть фа четвертої октави. Звукоряд — хроматичний (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 35); Велику роль у народній музиці відіграє ладова змінність.. Завдяки ладовій змінності виникають нові мелодичні зв’язки, змінюється напрямок тяжіння всередині мелодії, виникає хроматичне варіювання щаблів (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 54); // Який позначає підвищення або спад звуку на тон або півтон без зміни його назви. Хроматичні знаки.
3. муз. Який має особливі пристосування для одержання півтонів, здатний передавати півтони (про музичний інструмент). Використання хроматичних бандур значно збагатило можливості виконавців, посилило супровід (Мист., 6, 1968, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 151.