ХРОНО́МЕТР, а, ч.
1. Точний переносний годинник з балансиром, який застосовується в астрономії, геодезії, мореплавстві тощо. В штурманській рубці нічого нового юнга не побачив, не знайшлося також там ні ліхтаря, ні свічки. В маленькій шухляді цокав хронометр, під пальцями шаруділи карти й листки лоцій та астрономічних таблиць (Трубл., Шхуна.., 1940, 193); Основне місце в роботі Симонова займали регулярні астрономічні спостереження, а саме: точне визначення географічних координат і спостереження за ходом хронометрів (Видатні вітч. географи.., 1954, 65); *Образно. Помовчавши, Русевич спитав: — І ніяких затримок? —Жодної! — гордо мовив Наринський.— Хронометр, а не дистиляція (Шовк., Інженери, 1956, 164).
2. заст. Кишеньковий годинник з надзвичайно точним ходом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 155.