ХРЬО́ПАТИ, аю, акш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що хря́пати. Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (Коцюб., І, 1955, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 162.