ХТО́ЗНА-ЩО, хто́зна-чого (з прийм. хтозна з чого, хто зна до чого і т. ін.), займ. неознач., розм. Невідомо що. Гафійка замовкла. Їй було досадно. Мати хлипа, а хтозна-чого (Коцюб., II, 1955, 50); Сашкові потрібна була добра хвилина, щоб.. зібратися з думками, які він, тільки побачивши Галю, враз розгубив, хтозна-чого… (Смолич, V, 1959, 537); Острах запанував людьми. Уночі хтозна від чого хлипали двері, шелестіло по хлівах сіно, щось перешіптувалося (Тют., Вир, 1964, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 165.