Що oзначає слово - "худий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ХУДИ́Й1, а́, е́. Який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив Зінько…— Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як скіпка, ще й очі позатягало (Гр., II, 1963, 483); Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Хижняк, Тамара, 1959, 206); Вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Тют., Вир, 1964, 156); *Образно. А місяць худий, змарнілийповипинало ребра… (Сос., І, 1957, 61); // у знач. ім. худи́й, до́го, ч. Худорлява, виснажена людина. Поки гладкий схудне, то худий здохне (Номис, 1864, № 5678); [Гетера:] Сей варвар африканський певне добре з левами вміє битись… А худого я б віддала пантері… (Л. Укр., II, 1951, 526); // Про частини тіла. Худе та поморщене бабине лице аж зчорніло, неначе землею припало (Н.-Лев., VI, 1966, 410); Полилась йому.. сльоза скупувата На щоки худі та запалі (Мал., Звенигора, 1959, 232); Денис сидячи спав, упершись худими ногами-котурнами в протилежну стіну (Дмит., Наречена, 1959, 152); *Образно. Місто зустріло нас сумно. Болісно випиналися в небо худі ребр старовинних соборів (Збан., Єдина, 1959, 87); // підсил. Дуже виснажений (у сполученнях-повторах). На полу, на рядні лежить старенька, худа-худа, як шкелет (Кв.-Осн., II, 1956, 464); Як тяжко перехворіла Вікторія, худа-худа, бліда і висохла вся (Хижняк, Тамара, 1959, 219); // Нежирний (про м’ясо). При недостатній кислотності шлункового соку хворий харчується так. Йому дають м’ясні супи з свіжого худого м’яса (Лікар. рослини.., 1958, 225); // Виснажений, бідний (иро И́Й2, а́, е́, заст. Негарний, нехороший, поганий. Худий мир гірше лихої сварки (Номис, 1864, № 3282); [Ігнат: ] Скільки у нас уже гетьманів було: пропали через військові чвари! [Павло: ] Які через чвари, які через худий розум, а які через кривду свою (Кост., І, 1967, 149); [Омелько:] Дай же, боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (Кроп., І, 1958, 82); Старший староста й каже:-..А що ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки (Кв.-Осн., II, 1956, 56); // у знач. ім. худе́, до́го, с. Що-небудь погане, недобре; зло. Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмиває [затьмарює] і на худе штовхає (Укр.. присл., 1955, 207); // Недобрий, лихий. Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не тільки худа (Барв., Опов.., 1902, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 166 - 167.