Хупавка, ки, ж.
1) Красивая, нарядная женщина, опрятная женщина.
2) мн. Родъ цвѣтовъ. О. 1862. IV. 72. Ум. Хупа́вочка. Іди, синку, додомоньку, змию тобі головоньку. Ізмий, мати, сама собі, або своїй рідній доньці, рідній доньці хупавочці. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 419.