ХУ́РМАНКА, и, ж., заст., розм.
1. Підвода. Улицею нісся вершник. Чути було крик його: — До зброї, товариші! —Інші чулися крики, бряжчання зброї, що розбирали з хурманок (Головко, І, 1957, 72).
2. Візницький промисел. Е, якось воно буде… Зимою можна хурманкою заробити якого карбованця… (Коцюб., І, 1955, 125); — А Шіпош як? — Порожні ящики привіз додому. Майже все продав. Ось вам гроші, няню, за хурманку (Томч., Жменяки, 1964, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 174.