ХУР-ХУ́Р, виг., розм. Звуконаслідування, що означає шум пташиних крил. Летів горобець через хлівець та все вгору — хур-хур (Укр. дит. фольк., 1962, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 175.