ХІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Користуватися. З часом первісні жителі [Борислава], господарі, мусили уступити з прадідної землі під напором досвіду чужинців, не вміючи хіснувати з мільйонів, які крилися в землі (Ков., Світ.., 1960, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 75.