ЦА́РИК, а, ч., зневажл. Зменш. до цар 1. Не ховайте, не топчіте Святого закона [закону], Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою війною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Шевч., І, 1963, 337); Він хвалився, Що з тигром віч-на-віч у Лівії зустрівся, З тамтешнім цариком полюючи в лісах (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 181.