ЦВЬО́ХАТИ і ЦВЬО́ХКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., кого, що, по кому — чому, на кого — що, розм., рідко. Те саме, що цьво́хкати. Дядько, що безперестанку цвьохав батогом по ребрах геть упрілу конячку, не переставав зітхати (Баш, Проф. Буйко, 1946, 37); Цвьохали батоги; бадьоро лунали вигуки (Вас., II, 1959, 203); Лунає свист, виляском цвьохкає батіг. Йде колгоспна череда (Автом., В. Кошик, 1954, 273); Петро Гуржій сидів на передку, цвьохкав батіжком і мовчав (Чаб., Тече вода.., 1961, 145); Навколо рвались міни, шуміли осколки, цвьохали кулі (Збан., Незабутнє, 1953, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 190.