ЦВІ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до цві́кати. Певне й на цей раз вона б не знесла, цвікнула б; та, як знаємо, не була дома (Свидн., Люборацькі, 1955, 187).
&́9671; Цві́кнути в о́чі (в ві́чі) кому — дорікнути комусь. — Як побачите мене, що я б’ю хлопа, або тілько почуєте, що била кого, сварила на кого, або що, то тоді прийдіть до мене і цвікніть мені в очі (Фр., III, 1950, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 185.