ЦВІРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до цві́ркнути. Коли-не-коли цвірконе цвіркун у кутку (Мирний, І, 1954, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 186.