ЦВІРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Григ., Вибр., 1959, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 187.