ЦВІТО́К, тка́, ч., розм. Те саме, що кві́тка. Ось і зачервоніло на тій дорозі, де йому треба йти, і розіслалось мов сукно..; далі неначе срібні цвітки по ньому хто посипав (Кв.-Осн., II, 1956, 41); Будуть завтра їхати танкісти, і тоді безвусий воєнком Заквітчає башту урочисто Голубим, невиданим цвітком (Мал., Звенигора, 1959, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 189.