ЦЕГЛЯ́Р, а́, ч. Робітник, який виробляє цеглу. Зранку був він на коні в лісі.., на будівлі або за Ворсклою, де цеглярі випалювали цеглу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); Парубок-цегляр,— замурзаний у глину, розхристаний, на голові бриль із лопуха,— ковтав слова од хвилювання, бо його формовочна машина діяла безвідмовно (Ю. Янов., Мир, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 192.