ЦЕМЕНТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец.
1. рідко. Дієпр. акт. теп. до цементува́ти.
2. у знач. прикм. Признач. для цементування. Готові вироби для цементації завантажують у стальні або чавунні ящики, пересипають цементуючою речовиною (Практ. з машинозн., 1957, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 195.