ЦЕНТУРІО́Н, а, ч. У Стародавньому Римі — начальник частини легіону, центурії. [Фортунат:] Нас Круста зрадив . [Парвус:] Та Круста Крустою, а де ж був Люцій, поки центуріон прийшов по нас? (Л. Укр., II, 1951, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 200.